Mennonite
                  ArchitectureNicolaifeld


Mennonite Centre Homepage  Title page   Introduction  Chapter 1Chapter 2Chapter 3Chapter 4Chapter 5Chapter 6Chapter 7Chapter 8, Chapter 9, Chapter 10Chapter 11, Chapter 12, Chapter 13, Chapter 14, Chapter 15, Chapter 16, Chapter 17, Chapter 18, Chapter 19

Маркусленд / Андреасфельд / Яковлєво
Розділ 8
Загальний огляд
Поселення Маркусленд було засноване в 1863 р. на території Наталівської волості Катеринославської губернії. Воно було розташоване на відстані 15 км на північ від Олександрівська, нині Запоріжжя. Переселенцями були 40 менонітських родин – колишні мешканці колонії Молочної, члени «Малої общини». Село дістало свою назву від імені землевласника Маркузова, у якого меноніти упродовж 6 років орендували землю.  В 1863 р. тут було засноване село Фридрихсталь, а в 1864 р. –  Андреасфельд. У тому ж році мешканці сформували  громаду «Малої общини». У 1866 р. мешканці почали продавати своє майно і господарства та переселятися до колонії Борозенко. Селяни Андреасфельду продали свої господарства менонітам з Хортицької колонії, частина яких належала до Церкви Братських менонітів. До 1869 р. усі меноніти – прихильники «Малої громади» виїхали, і з того часу жоден архівний документ більше не згадує про Фридрихсталь.
В 1870 р. землі Маркусленда були придбані новими власниками, які заснували на них села Ебенфельд та Блюменау. З тих  часів колонія, що складалась з двох селищ, отримала назву Андреасфельд. Того ж року у колонії сформувалася громада прихильників Церкви Братських менонітів. Вона була підлеглою від Церкви Братських менонітів у с. Айнлаге. Ще одна релігійна група об’єднувала прихильників Менонітської церкви, чия материнська  конгрегація знаходилась у с. Кронсвайде. Тут також діяла громада Менонітської євангелічної церкви. У 1867 р. на землях Андреасфельд було засноване нове село – Ной-Шенвізе. Його засновниками стали 20 родин, які прибули з Хортиці. Нове село знаходилось на відстані  16 км на схід від с. Шенвізе, що поблизу Олександрівська. Наступним, заснованим менонітами населеним пунктом, стало с. Ейгенфельд. Його територія  складала 1 669 десятин. На кілометровій відстані від Андреасфельду з’явилося село Ебенберг. На півдні від Олександрівська родина Янценів спочатку заснувала маєток, а потім село Грюнгоффнунгсталь. В 1898 р. Андреасфельд, Ейгенфельд, Ебенберг, Грюнгоффнунгсталь та Ной-Шенвізе займали територію 3 800 десятин.
Пізніше поселення ще раз змінило назву. Його назвали Яковлево від попередньої російської назви села Ейгенфельд. За часів Громадянської війни Яковлево постраждало надзвичайно сильно. У той час було так багато прикладів ґвалтування та вбивств, що майже усі селяни  шукали сховища у с. Айнлаге. Ці події стали кінцевими в історії поселення.

Наступна таблиця демонструє стадії розвитку поселення та назви сіл, які до нього входили на цих стадіях:
Маркусленд: Андреасфельд, Фрідрихсталь
Андреасфельд: Андреасфельд, Ебенфельд, Блюменау
Яковлево: Андреасфельд, Ной-Шенвізе, Грюнгоффнунгсталь, Ейгенфельд, Ебенберг


Назва селища

Селище також відоме 

Сучасна назва

Андреасфельд (1864)

Андрополь

Андріївка

Блюменау (1870)


не існує

Грюнгоффнунгсталь (до 1898)

Грюнгоффенталь

не існує

Ебенберг (перед 1898)


не існує

Ебенфельд (1870)


не існує

Ейгенфельд (1880)

Яковлево

Яковлеве

Ной-Шенвізе (1867)

Дмитрівка/Ліщина

частина с. Лежиного

Фридрихсталь (1863)


не існує


Андреасфельд
Село було засноване родинами, що належали до Малої общини та походили з колонії Молочної, навесні 1864 р. Андреасфельд з’явився  на землі, яку меноніти брали в оренду на термін до 6 років, у російського землевласника Андрія Маркузова. Саме на його честь і було назване село. Андреасфельд розмістився на відстані 15 км на північ від Олександрівська, біля східного берега р. Дніпро. Неподалік від селища розташовувався Фридрихсталь. Головна вулиця села завдовжки близько кілометра проходила паралельно до Дніпра із північно-східного на південно-західний напрямок. Більшість садиб було збудовано з північно-західного боку вулиці. Від самого заснування села тут була сформована громада, що належала до Малої общини. Через два роки після заснування селяни продали свої маєтки менонітам з Хортицької колонії, більшість яких були послідовниками Церкви Братських менонітів. До 1869 р. усі перші переселенці покинули Андреасфельд та виїхали до колонії Борозенко.
В 1870 р. Маркузов продав землю площею 925 десятин. Того ж року тут утворили філію Церкви Братських менонітів з с. Айнлаге. Споруду церкви збудували поряд із сільською школою. У самому Айнлаге будівлі церкви не було аж до 1907 р. Ще одну церковну філію заснували прихильники Менонітської церкви, чия материнська конгрегація розмістилася у селі Кронсвайде. Тут також  існувала  громада Менонітської євангельської церкви. Усі три общини використовували для богослужіння єдину церковну будівлю. Неподалік школи було розташоване житло вчителя. Село також мало власний невеличкий магазин, вітряний млин (Г. Каспера, П. Фрезе), паровий млин (Й. Петерса), столярну майстерню (О. Вібе) та фабрику сільськогосподарського обладнання (Й. Нойфельда).
Село також було відоме під назвою Андріївка. Через деякий час воно стало частиною поселення Яковлеве. Його населення складало 150 мешканців. Сучасники розповідали про Андріївку як  про успішне та розвинуте аграрне поселення. Кожна садиба була оточена деревами, родючими фруктовими деревами та різноманітними квітами. Під час революції та Громадянської війни село зазнало величезних збитків. Коли восени 1918 р. німецька армія залишила територію України (на той час Української Народної Республіки), меноніти – мешканці села, знайшли притулок  у родичів в с. Айнлаге. Саме тоді Андреасфельд перестав існувати як менонітське село.
Пізніше, у 1932 р., коли поряд з Айнлаге збудували потужну Дніпрогес, первісне село було затоплене і зникло під водою назавжди.
Блюменау
Село Блюменау засноване поруч із селом Андреасфельд  у 1870 р. на орендованому відрізку землі. Засновники села належали до общини Церкви Братських менонітів, які походили з Молочанських колоній. Згодом селяни стали юридичними власниками землі. У 1885 р. Блюменау перестало існувати, і нині на його місці не залишилось свідоцтв про менонітське минуле
Грюнгоффнунгсталь
Село було засноване як приватний маєток родини Янценів, яка походила з села Шенвізе Хортицької колонії. Маєток розмістився на схід від м. Олександрівськ, на відстані біля 3 км на північний схід від Ной-Шенвізе. В 1898 р. про нього згадується як про одне з п’яти сіл, які пізніше утворили колонію Яковлеве. Жодного сліду від села Грюнгоффнунгсталь, де колись мешкало 30 осіб, не залишилося.
Ебенберг
Село засноване на території Андреасфельду ще до 1898 року вихідцями з колонії Хортиця. Згодом Ебенберг став відомим як одне з п’яти сіл, які сформували поселення Яковлеве. Нині це село не існує.

Ебенфельд
Село Ебенфельд було засноване у 1870 р. на орендованій землі, неподалік  від с. Андреасфельд. Вірогідно, село перестало існувати приблизно у той самий час, що і Блюменау. На сьогодні від села не залишилося ані сліду.

Ейгенфельд
Село Ейгенфельд меноніти заснували у 1880 р. на території розміром 1 669 десятин. Цю землю вони придбали у графа Вітольда Крайтса. Село було розташовано на відстані 5 км на південь від містечка Софіївка, яке знаходилося уздовж залізничної лінії Москва – Севастополь. Хоча село планувалося у традиційному для менонітів стилі, кожна родина отримала більше, ніж 65 десятин землі. У 1898 р. в Ейгенфельді мешкало 50 чоловік. Поселення належало до складу колонії Яковлеве. Нині село Ейгенфельд має назву Яковлеве. На місцевому кладовищі збереглося декілька менонітських споруд та нагробків.
1. Менонітський будинок
Колишній менонітський будинок за своїм стилем нагадував традиційні споруди Хортицької колонії. Типовими рисами будівлі були гарна цегляна кладка стін будинку з орнаментальним пояском, арочні фронтонні вікна, дерев’яне обрамлення нижніх вікон та ставень. Будинок використовується як житловий дотепер. Останнім часом він був частково перебудований. Після ремонту піч була збережена, але дах вкрили шифером, що замістив глиняну черепицю. Стіни нижньої частину будинку були пофарбовані.
2. Менонітський будинок
Цей скромний, з мінімальним оздобленням колишній менонітський будинок було збудовано з цегли. Ставні з вікон було знято, нижню частину стін – пофарбовано, а вікна на фронтоні – перебудовано. Також мешканці замінили автентичний черепичний дах на шиферний. Нині будинок, який використовується як житловий, знаходиться у задовільному стані. Нещодавно до нього зроблено невеликі прибудови.
3. Менонітський будинок
Цю будівлю було зведено з цегли, бокові фронтони покрито вертикальними дерев’яними дошками. Декоративний цегляний поясок стін будівельники доповнили двома горизонтальними лініями з цегли, в яких містяться неглибокі арки вікон та дверей, оздоблені цегляним орнаментом. У пізніший період бокові стіни було помальовано, а черепицю замінено на шифер. Будинок дотепер використовується як житловий.
4. Кладовище
Знайдено та ідентифіковано такі нагробки:
• Агнета Дік ( народжена Каспер)
15 грудня 1883 – 8 лютого 1907
• Віллі Дік
13 серпня 1906 – 11 червня 1907
• Маргарета Янцен  (народжена Петкау)
16 лютого 1852 – 19 лютого 1891
• Катаріна Каспер (з родини Енц)
12 серпня 1863 – 14 березня 1904
• Франц Паульс
4 квітня 1820 – 19 лютого 1911
• Агата Паульс (з родини Мартенс)
21 липня 1820 – 3 серпня 1890
• Хелена Петерс (з родини Енц)
4 жовтня 1863 – 7 жовтня 1897

Ной-Шенвізе
Село Ной-Шенвізе засноване у 1867 р. 20 менонітськими родинами з колонії Хортиця, переважно з селищ Хортиця та Шенвізе. Територія новоствореного села займала 1 400 десятин і  знаходилась на відстані 15 км на схід від с. Шенвізе, що поблизу від м. Олександрівськ. Цю землю селяни придбали у російського власника. У 1898 р. село налічувало 117 мешканців. Російська версія назви села була Дмитрівка. Ной-Шенвізе стало одним з п’яти сіл, які пізніше утворили поселення Яковлеве. Завдяки успішному розвитку поселення, його мешканці дуже швидко спромоглися побудувати  власну школу. Однак за часів Громадянської війни, рятуючи своє життя, селяни покинули Ной-Шенвізе. Вони змогли повернутися лише у 1919 р. Тоді вони дізналися, що уся їх власність була конфіскована державою. З цього періоду Ной-Шенвізе перестало існувати як менонітське село. Нині воно є частиною великого села Лежиного. На місцевому цвинтарі збереглася невелика кількість нагробків, а в селі – декілька пам’ятників перебування менонітів
1. Будинок Ґерця
Цей будинок було збудовано невдовзі після заснування села. Будівництво велося на зразках житлової архітектури колонії Хортиця. Цегляні стіни були оздоблені мінімальним декором, проте вікна мали дерев’яне різьблене обрамування та ставні. Бокові фронтонні стіни були обшиті вертикальними дошками, а частина фронтону над маленькими вікнами мала гарний дерев’яний орнамент. Такий тип декорації рідко зустрічається у менонітському будівництві. Будинок прикрашає дерев’яний різний поясок. Тепер в будинку мешкають люди.
2. Будинок Юліуса Унру
За взірець будинку взято житлову архітектуру колонії Хортиця. Верхню частину цегляних стін споруди прикрашає декоративний поясок, а фронтони вкриті дерев’яними дошками. До наших днів збереглися різьблені віконні ставні та обрамування. Дах вкриває автентична черепиця. Будинок використовується як житловий.
3. Будинок Классена
Будинок Классена є типовим для традицій ранньої архітектури Хортиці. Мінімальний декор цегляних стін, різьба на віконних ставнях та рамах, дерев’яні фронтони були типовими деталями оздоблення таких будинків. Дещо нетрадиційним для житлового будинку є спадистий дах, який тепер, на жаль, вкритий шифером. Будинок зберігся у дуже доброму стані. Нині зовнішні стіни  пофарбовані. Будинок належить сільській школі.
4. Менонітський будинок
Колишній менонітський будинок збудований з цегли та прикрашений декоративним паском. Пізніше будинок добудували з тильної сторони. Спереду додали маленький ґанок, стиль якого відрізняється від загального вирішення будинку. Частково збереглися автентичні різьбленні деталі віконниць. Спадистий дах тепер вкриває шифер. Нині у будинку міститься сільська поліклініка.
5. Кладовище
Знайдено та ідентифіковано такі нагробки:
• Хелена Енц (з родини  Нойфельд)
13 серпня 1818 – 19 червня 1897
• Петер Фальк
10 листопада 1838 – 2 квітня 1911
• Генріх Ґерц
28 жовтня 1830 – 9 квітня 1911
На нагробку напис про те, що покійний був проповідником церкви с. Кронсвайде упродовж 55 років.
• Катаріна Ґерц (з  родини Петерс)
10 листопада 1830 – 29 березня 1909
• Катаріна Хопнер (з  родини Фрізен)
7 березня 1842 – 5 вересня 1907
• Аганета Янцен
13 листопада 1873 – 19 листопада 1909
• Йоганн Янцен
12 липня 1848 – 22 березня 1904
• Анна Янцен (з родини Вібе)
10 червня 1835 – 24 березня 1908
• Вільгельм Янцен
24 січня 1817 – 12 липня 1888
• Пітер Классен
22 жовтня 1825 – 9 лютого 1905
Напис про те, що він був старійшиною общини церкви у с. Кронсвайде.
• Катаріна Классен (з  родини Вібе)
21 лютого 1870 – 31 серпня 1909
• Вільгельм Петерс
25 листопада 1833 – 18 травня 1889
• Юстина Петерс (з  родини Классен)
23 жовтня 1834 – 29 березня 1872
• Петер Пет. Унру
19 березня 1820 – 20 грудня 1906
• Катаріна Як. Унру (з  родини Ґільдебрандт)
2 липня 1836 – 25 травня 1908
Анна Янцен (з  родини Вібе)
10 січня 1835 – 24 березня 1908
Тереза Шилликовскі (з  родини Райнекер)
...1861 – 26 червня 1907
Фридрихсталь
Село Фридрихсталь засноване восени 1863 р. членами Малої общини, які походили з колонії Молочна. Землю, на якій розмістилося село, меноніти протягом шести років орендували у російського землевласника Маркузова. Село лежало на північ від м. Олександрівськ на схід від р. Дніпро. У 1864 р. тут осіла громада Малої общини. Через кілька років селяни почали продавати свої маєтки. До 1869 р. усі мешканці переселилися до колонії Борозенко, і село перестало існувати як менонітське. За деякими версіями, у подальшому на тому місці виникли села Ебенфельд або Блюменау. Але вірогідніше, що господарства були продані неменонітам. Тепер на цьому місці більше не залишилося жодного сліду від села.